- обряджати
- [обр'аgа/тие]
-а/йу, -а/йеиш
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
обряджати — і рідко обряжа/ти, а/ю, а/єш, недок., обряди/ти, ряджу/, ря/диш, док., перех., розм. 1) Одягати, наряджати кого небудь (перев. у святковий гарний одяг). || Обмивати й одягати покійника. || ким, у кого. Одягаючи певним чином, робити схожим на кого … Український тлумачний словник
обряджати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
обряджання — я, с. Дія за знач. обряджати … Український тлумачний словник
обрядити — див. обряджати … Український тлумачний словник
обряжати — див. обряджати … Український тлумачний словник